Публіцистика.
Навчання дорослих. Навчання протягом життя. Післядипломна освіта.
Передруки з відкритих джерел. Власні статті
Майстер-клас Едварда де Боно "Курс креативного мислення в менеджменті"
Автор: Ярослав Федорак, MCUa
Dr. Edward De Bono (Едвард де Боно) 29 травня перед менеджерами компаній та організацій України виступила людина, яка, за словами організаторів заходу, є автором унікальної концепції латерального мислення. Традиційне мислення пов'язане із аналізом, судженнями і суперечками. І якби світ навколо нас був достатньо стабільним — цього було б достатньо. Проте, зважаючи на реалії мінливого світу, де стандартні рішення можуть виявитися неадекватними, потрібні нові підходи і рішення. Відчувається потреба творчого мислення, мислення конструктивного, яке дозволяє створювати та знаходити нові шляхи розвитку.
Саме потреба навчитися мислити креативно і необхідність пошуку інструментів такого мислення, стали основною темою майстер-класу номінанта на Нобелівську премію у галузі економіки, автора легендарних теорій "Шість капелюхів мислення" та "Латеральне мислення" Едварда де Боно. Майстер-клас, проведений в рамках програми "Бізнес 360°", організований компанією Brain2Brain, охопив дві найбільш дієві програми мислення: програму паралельного мислення та програму інновацій і креативності. Ці прості, але ефективні процеси мають на меті допомогти людині стати більш продуктивною, сфокусованою і навчити не лише правильно використовувати потужні методики, але й застосовувати їх для вирішення проблем конкретного бізнесу.
Креативним був вже сам спосіб презентації доктора де Боно. Відвідувачі майстер-класу не побачили звичної для таких заходів презентації у PowerPoint чи не менш звичної для виступів видатних менеджерів та науковців відеопрезентації. Замість портативного комп'ютера для своєї презентації Едвард скористався хитромудрим приладом, який транслював на екран малюнки автора. Тобто доктор де Боно за допомогою різнокольорових маркерів та прозорого паперу створював свою презентацію просто на очах учасників.
"Програмісти пишуть програмне забезпечення для комп'ютерів. А хто пише програмне забезпечення для людського мозку? — риторично розпочав свій виступ Едвард. — Тим не менше, якби при мисленні людина не керувалося певним програмним забезпеченням, певним набором стереотипів, тоді вона б не змогла виконувати навіть найпростіших процесів, які необхідні для існування".
Де Боно навів такий приклад: якщо перед людиною розкласти 11 різних елементів одягу, то кількість різних комбінацій цих елементів складатиме десятки мільйонів. Найпотужніший комп'ютер, перш ніж перебере всі можливі комбінації одягу у своїй пам'яті, потратить кілька днів. Людський же мозок, якби він працював так само, як комп'ютер, потратив би на цей процес багато років. Уявіть: кілька десятиліть лише для того, щоб обрати собі одяг, в якому ви підете на вечірку. Проте, на щастя, робота людської свідомості дуже суттєво відрізняється від комп'ютерних алгоритмів. Людина мислить не бінарно — вона мислить шаблонами. Це надзвичайно прискорює процес мислення, але водночас — дуже суттєво обмежує його, стираючи зі свідомості усі нешаблонні варіанти.
Розповідаючи про свою ключову концепцію "шести капелюхів мислення", Едвард де Боно наголосив, що людина може знаходити нові креативні підходи, заперечуючи або ж відмовляючись від консервативної логіки. Для того ж, щоб протестувати таку ідею на життєздатність, слід один за одним, одягнути шість різнокольорових капелюхів, кожен з яких має свою функцію. Звісно, йдеться не про старовинний головний убір, а радше про роль, яку бере на себе мислитель:
* білий капелюх — об'єктивність, використання фактів і реалій;
* червоний капелюх — суб'єктивність, емоційність, інтуїтивність;
* чорний капелюх — негативізм, песимізм, заперечення, критика;
* жовтий капелюх — позитивізм, оптимізм, ствердження, схвальність;
* зелений капелюх — креативність, створення, можливості, інструмент латерального мислення;
* синій капелюх — організованість, результат, причини та наслідки, управління іншими капелюхами.
Познайомивши слухачів із концепцією "шести капелюхів мислення", Едвард відразу запропонував спробувати цей інструмент в дії, тобто протестувати здавалося б безглузду ідею на життєвість за допомогою шести ролей мислителя. Такою ідеєю стало твердження, що тільки жінки мають право освідчуватися і пропонувати одруження чоловікам і ніколи — навпаки. В результаті вправи лише 10% учасників, які сиділи в залі, назвали дане твердження негативним або навпаки — позитивним. Абсолютна ж більшість (майже 90%) учасників сказали, що дана ідея може мати деякі дуже цікаві наслідки. Взагалі ж, за час майстер-класу, слухачам було запропоновано багато практичних завдань і оригінальних ідей.
"Креативність — це не природній талант, — неодноразово наголошував доктор де Боно, — а радше навик, якому можна навчитися. Для того, щоб досягнути креативності, слід кидати виклик усталеним твердженням та правилам. Адже рухаючись протореною стежиною, наше мислення часто упускає з поля зору приховані можливості, які знаходяться поза нею".
Розповів Едвард і про те, як найкраще кидати виклик усталеній реальності. Для цього порадив користуватися провокацією (Provocative Operation (PO)). Саме така провокація дозволяє внести у стандартну ситуацію елемент нелогічності і таким чином досягнути нового рівня інноваційності. Згадуючи про свій минулий досвід, Едвард де Боно поділився зі слухачами досвідом створення провокацій. Так, він запропонував, щоб колеса машин робили не круглими, а квадратними. На перший погляд — це абсолютна нісенітниця. Проте, саме ця провокація (а точніше необхідність забезпечення плавного руху для машин з квадратними колесами) дозволила створити надчутливі підвіски для автомобілів, які сьогодні дають змогу пом'якшити рух навіть на найбільш нерівних дорогах.
Проте, відшукати нову креативну ідею ще замало. Слід на практиці довести її цінність. А для цього можна використати ще одну теорію Едварда де Боно — теорію ціннісних нагород (їх також шість, як і капелюхів):
* золота нагорода — людські цінності, цінності для суспільства;
* срібна нагорода — цінності для організації;
* сталева нагорода — цінності якості;
* скляна нагорода — інноваційні цінності;
* дерев'яна нагорода — екологічні цінності;
* мідна нагорода — цінності для сприйняття.
Даючи креативні завдання аудиторії, Едвард постійно ділився власними спостереженнями та відкриттями. Він, як і кожен відвідувач майстер-класу, також шукав відповіді на запитання, створював креативні провокації та без жалю ділився цими відкриттями із учасниками.
Наприкінці майстер-класу відбулася закономірна сесія запитань та відповідей, після чого кожен, хто захопився концепціями та ідеями Едварда, отримав змогу здобути оригінальний автограф автора книги "Шість капелюхів мислення", яку учасники отримали разом із матеріалами майстер-класу.
Джерело:
Management.com.ua
Валентина Понеділко. Особливості підготовки викладачів, що навчають фахівців сфери європейської та євроатлантичної інтеграції
http://eai.org.ua/ua/digest/issue5/1246,print.php
Публікації про бізнес-освіту
Як дорослі вчаться
Розмова з Василем Полуйком, громадським лідером
Цікаву ініціативу – запровадження народних шкіл для дорослих у містечках і селах Львівщини – взявся реалізувати Західноукраїнський ресурсний центр, який ще 1998 року взяв курс на працю з розвитку громади. Властиво, на межі ХІХ та ХХ століть Україна вже проходила період просвітництва у форматі народних шкіл для дорослих, якими опікувалися товариства “Просвіта” та “Сільський господар”.
Але історія таки рухається по спіралі: на початку ХХІ століття знову заговорили про необхідність освіти громадян, зокрема, мешканців сільських громад, аби вони могли почуватися конкурентно в сучасному суспільстві. Про це – розмова з президентом Західноукраїнського ресурсного центру (ЗУРЦ) Василем Полуйком.
– Організовувати народні школи для дорослих – справа не така вже й проста, тим паче нині, коли багато що вимірюють грошима. Для чого цей клопіт громадській організації, тим паче, з огляду на те, що йдеться про організацію шкіл для селян, а майже всі члени вашої структури мешкають у місті?
– ЗУРЦ 80% своєї роботи, попри місце проживання моїх однодумців, присвячує громадам сіл і малих міст. А причин, чому ми вирішили запровадити такі школи, є декілька. Часто чуємо від сільських голів, що селяни відмовляються від земельних паїв (і це тоді, коли земля має стати товаром), причому не через якісь поважні причини, а через елементарне незнання, і ніхто не намагається пояснити, що вони втрачають.
Іще один аргумент ми привезли зі США, де аналітики їхнього держдепартаменту акцентували: коли не буде просвіти всередині країни, нашій державі нічого розраховувати на якісь перспективи. Оскільки маємо великий досвід роботи з дорослою аудиторією, то подумали: а чому б не взятися за відновлення ідеї народної школи. Та й вигадувати щось особливе не потрібно: такі школи були успішними не лише в Україні, а й загалом у Європі. Автором концепції народної школи вважають данського священика та громадського діяча Миколая Фридерика Северина Грундтвіга, а перший Народний університет у німецькому Реденсбурзі відкрили 1842 року. Не нова ця ідея і сьогодні: такі школи успішно функціонують у багатьох європейських державах.
– Чого ви хочете навчати?
– Мені випало побувати в одній зі шкіл у сусідній Польщі. Там викладають чотири предмети: комп’ютерну грамотність, сучасне рільництво, народне ремесло (що цікаво – з педагогічним ухилом: на заняття батьки мають приходити лише з дітьми) й основи педагогіки та виховання. В наших реаліях це могла б бути правова освіта (скажімо, правові основи земельних відносин, що сьогодні особливо на часі) або ще щось. Головне – аби було середовище, готове сприймати цю науку, та люди на місцях, які хотіли б змінити життя на краще.
– Щось реальне в справі створення таких народних шкіл уже зроблено, чи все це наразі тільки гарна ідея?
– Про те, що таку школу десь відкрили, говорити ще рано. Але передумови до виникнення народних шкіл в окремих населених пунктах уже є. Поки що ми хочемо привернути до цього увагу, щоб громадськість почала говорити про це, тоді працюватиметься значно легше. Плануємо спиратися на Церкву (маємо гарні взаємини з патріаршою комісією в справах молоді УГКЦ та зі школою мирянського лідерства УКУ), Інститут підвищення кваліфікації вчителів і на свої напрацьовані зв’язки з органами місцевого самоврядування.
Мені видається, що нині стосовно села в місті існує певна – абсолютно несправедлива – зверхність. Хоча мова просто про різні культури – міську та сільську. Представники сільських громад (передовсім ідеться про молодь), приїжджаючи до міста, на жаль, не мають дороговказів, як потрібно поводитися, якою насправді є міська культура. Оскільки інтелігенція перебуває десь на власних орбітах, ці начебто дороговкази починає пропонувати міська субкультура. Не знаючи, як діяти, людина потрапляє під її вплив, і в підсумку отримуємо те, пишатися чим немає жодних підстав.
– Чи готові сільські та містечкові громади сприймати те, чого ви маєте намір їх навчати? Адже упередження існує не лише з боку міста до села, а й навпаки?
– Одразу хочу зауважити, що ми не будемо безпосередньо вчити селян тих чи інших дисциплін. Наше завдання – показати, як навчати дорослих та як організувати таку школу. А що саме в ній викладатимуть, залежатиме від того, які ресурси є доступними в тій чи іншій місцевості. Тобто беремо на себе забезпечення першопоштовху. Стосовно ж готовності людей почути нас, то на початках треба йти саме туди, де люди внутрішньо готові, бо насправді сільські громади дуже різні за своїм рівнем розвитку. Тоді буде можливість навчання менш підготовлених громад через приклад. Коли нас запитуватимуть – а для чого їм це, ми розповідатимемо про досвід сусіднього села, міста, району, де така школа вже функціонуватиме, про той позитив, який матиме від неї громада. А що цей позитив буде – сумніву немає. Як і в тому, що це справді дуже важливо та на часі. Уявіть собі – за статистикою Львівська область є першою в Україні за кількістю сільського населення в абсолютному вимірі. Це той мільйон мешканців, від якого не останньою чергою залежить загальний рівень життя в державі.
Професор Папської академії в Сан-Паоло Пауло Фрейре, казав, що навчальний процес – це практика свободи, а не конформізму (тобто узгодження з наявним станом речей). Ось ми й хочемо, щоб ця ініціатива стала практикою свободи, а не миріння з речами, які диктує навколишня дійсність.
– Тобто вчитимете бунтувати?
– Ні, намагатимемося вчити людей бути вільними. Працюючи з однією сільською громадою, ми попросили селян уявити своє життя через десять років. І були шоковані: для них це стало надскладним завданням. На подорож у часі вони були не спроможні. Про який поступ може йтися? Тільки коли людина думає, прагне, ставить собі орієнтири на краще життя, вона спроможна наблизитися до нього...
Розмовляла Ярина Коваль
Український ринок бізнес-освіти, що переживає справжній бум, уже привернув до себе міжнародну увагу, хоча успіхами в залученні студентів з-за кордону похвастатися поки що не може.
Два роки тому Максим Устинський, 30-річний менеджер вищої ланки в київській компанії "Міжнародні Авіалінії України", аналізував свої професійні досягнення і задумувався над подальшим розвитком своєї кар’єри.
"Мені необхідно було щось більше, - каже він. - Я почував, що недостатньо розумію бізнес. Мене цікавила посада віце-президента, і хоча в деяких сферах, зокрема з економіці і маркетингу, я мав професійну освіту, я розумів, що цього мало".
Водночас він бачив, що його колеги з дипломами магістра ділового управління демонструють усе більші успіхи. "Тому, щоб говорити тією ж мовою і розуміти більш широкий спектр питань, пов’язаних з бізнесом, я вирішив і собі одержати MBA".
Багато молодих українських професіоналів роблять аналогічні висновки. Тенденція до одержання бізнес-освіти західного зразка намітилася майже два десятиліття тому. Але якщо спочатку рушійним фактором тут були вимоги іноземних компаній, то сьогодні необхідність такої освіти все більшою мірою усвідомлює вже український бізнес і ті, хто в ньому працює. Вони хочуть сучасної, мотивуючої бізнес-освіти, каже Мар’яна Лозинська, директор з маркетингу в Міжнародному інституті менеджменту (МІМ-Київ), найстарішій бізнес-школі України.
Вона зазначає: "П’ять років тому попит на освіту за програмою МВА в Україні формували в основному іноземній і транснаціональній компанії. Тепер же і місцевий бізнес усе більшою мірою переконується, що висококваліфіковані менеджери - найважливіший і цінний ресурс для будь-якої компанії".
Олександр Мертенс, - президент Міжнародного інституту бізнесу, що конкурує з київською бізнес-школою, - цілком з цим згодний: "Навіть найбільші [і традиційно найконсервативніші] державні компанії почали розуміти необхідність постійного підвищення кваліфікації менеджерів середньої та вищої ланки", - каже він. - "Це дуже важливий елемент попиту на ділову освіту".
Професор Мертенс зазначає, що цю тенденцію зумовлює як невпинне економічне зростання, що в останні роки спричинювало до 20-25% щорічного зростання доходів, так і посилення конкуренції у всіх сферах бізнесу.
"Щоб вести успішну конкурентну боротьбу в таких сферах, як харчова промисловість, індустрія алкогольних і прохолоджуючих напоїв, роздрібна торгівля, інформаційні технології, машинобудування і навіть будівництво, компаніям необхідна ефективна система управління - і вони це розуміють", - розповідає він.
У підсумку число тих, хто вчиться за програмами управління бізнесом різко підстрибнуло. Так, на програмі МВА Міжнародного інституту бізнесу (у МІБ ступінь магістра управління присуджується разом з канадським Університетом Нью-Брунсвіка) після відкриття програми два роки тому було 14 студентів, тепер же 24. "Абсолютні цифри, напевно, не занадто вражають у порівнянні з великими західними школами", - говорить професор Мартенс, - але все-таки, вони наочно показують, що в цій області існує потенціал для швидкого зростання.
Деякі керівники компаній чекають не дочекаються того часу, коли професійна бізнес-освіта стане в Україні правилом, а не винятком.
Як зазначає Юрій Заставний, голова українського підрозділу агропромислової групи Syngenta, дуже багато менеджерів дотепер бояться відповідальності і часто не поспішають проявляти особисту ініціативу, очікуючи вказівок від безпосередніх начальників.
Замість того, щоб спонукати своїх співробітників йти на програму МВА, Syngenta Ukraine разом з Києво-Могилянською школою бізнесу розробила власну програму підвищення кваліфікації менеджерів. На думку Юрія Заставного, у випадку Syngenta це набагато більш ефективно.
"Це, звичайно, правда, що недоліком корпоративних програм є барк спілкування з колегами по навчанню з інших компаній і сфер бізнесу, але зате великим плюсом є економія часу. Корпоративна освіта є ліпшим варіантом для тих, хто вже досяг чогось у плані кар’єри і не хоче втрачати дорогоцінні рік чи два, особливо в умовах економіки, що швидко розвивається".
Судячи зі збільшення кількості бажаючих скористатися послугами КМШБ, у корпоративного варіанта є безліч прихильників. У 2006 р. до Школи надійшло на третину більше студентів, ніж у 2005, але водночас, кількість індивідуально складених корпоративних програм збільшилося в чотири рази, із двох у 2005 до восьми в 2006, - каже Світлана Чернишова, директор дипломних і корпоративних програм КМШБ.
При подібному партнерстві провідні менеджери компанії не тільки висловлюють свої побажання щодо наповнення програми, але і беруть участь у ній як тренери чи лектори. Така ситуація іноді може мати цікаві побічні ефекти. "Часто вище керівництво використовує цю можливість, щоб повідомляти персоналові про плани компанії і бачити відповідну реакцію з боку учасників".
Український ринок бізнес-освіти, що переживає справжній бум, уже привернув до себе міжнародну увагу (хоча успіхами в залученні студентів з-за кордону похвастатися поки що не може).
Стівен Адамсон [Stephen Adamson], помічник директора приймальної комісії в мадридській бізнесі-школі Instituto de Empresa, за останні 14 місяців побував на двох ярмарках МВА в Києві і навіть за цей короткий період помітив істотні зміни.
"Під час нашого першого візиту ми бачили безліч зацікавлених кандидатів, що не особливо уявляли собі, що ж таке програма МВА і чому їм варто учитися в США або Європі, - говорить він. - Під час мого другого візиту було видно, що багато хто з кандидатів, яких я зустрів рік тому, прийшли знову і, будучи вже більш інформованим, подав заявку на участь у нашій програмі, - або хоча б задумався над такою можливістю".
Проте, на думку Адамсона, у середньо- і довгостроковій перспективі на українському ринку найширші можливості відкриваються саме перед місцевими бізнесами-школами. Вартість МВА на Заході досить висока, а крім того, студенти побоюються на рік або два залишати стрімко мінливий світ українського бізнесу заради навчання за кордоном.
Максим Устинський, нині голова представництва компанії "АероСвіт", найбільшого авіаперевізника України, після ретельного аналізу пропозицій віддав перевагу програмі МВА в Міжнародному інституті бізнесу. У деяких сферах отримана підготовка виявилася "занадто теоретичною", але загалом, говорить він, програма МВА дала йому те, чого він очікував. Він заплатив за навчання з власної кишені (що обійшлося йому приблизно в 60% річної зарплати), - і зовсім не шкодує про це.
Переклад uk2watch
Педагогічні науки/5.Сучасні методи викладання
Лущик Ю.М., Пікулицька Л.В., Комарь В.І.
Сумський національний аграрний університет
Андрагогіка М. Ноулза в системі викладання у вищій школі
Ноулз, описуючи свою версію андрагогіки, асоціював її з різноманітністю інструктивних припущень і він також деталізував ролі допомоги інструкторів і говорив про шляхи допомоги учням з метою максимізувати їхні учбові можливості. Його ранні роботи по андрагогіці та наступна інтерпретація учіння закладали проекти наступних досліджень та інші публікації про самоспрямоване навчання, де він подає різноманітні довідкові проекти та учбові джерела по темі.
Ноулз запропонував деякі положення про розвиток учіння в сфері самостійно спрямованого навчання. Одне суттєве положення було про очевидність того, що люди, які проявляють ініціативу в освітній діяльності, здається, вивчають більше і вивчають речі краще, ніж це вдається більш пасивним індивідуальностям. Він зазначив у другому положенні, що самостійно кероване учіння, виявляється, іде більше у співзвучності з нашими природними процесами психологічного розвитку. Ноулз відзначив, що суттєвий аспект процесу дозрівання – це розвиток здатності нести зростаючу відповідальність за життя.
Третє положення зазначало те, що багато еволюційних освітніх інновацій (нетрадиційні програми, Відкритий університет, коледжи вихідного дня тощо) по всьому світу вимагають від учнів брати на себе важку відповідальність та ініціативу в учінні.
Ноулз також припустив більш довгострокове положення в умовах індивідуального і колективного виживання: “... трагічно, що ми не вивчили, як учитися без того, щоб нас навчали, і , це, можливо, більш важливо, ніж всі ці нагальні положення, зібрані разом. Алквін Тофлер називає це положення “майбутнє шокуючим”. Проста правда полягає в тому, що ми входимо у новий незнайомий світ, у якому швидкі зміни будуть єдиними постійними характеристиками”.
У цьому полягає здатність вести індивідуальне учіння ще досить довго після стимулювання його діяльністю, після того, як класні заняття або робота в майстернях повністю завершені, що на нашу думку витікає з індивідуалізації інструкційного процесу.
Ноулз і андрагогічний рух завжди піддавались критиці.
Однак, очевидно, що андрагогіка та Малкольм Ноулз приділили значну увагу галузі освіти дорослих, як окремому напрямку, протягом останніх десятиріч. Правильно застосований андрагогічний підхід до навчання та учіння в руках умілого посвяченого помічника може зробити позитивний вплив на дорослого учня.
Таким чином завдання андрагогіки полягає в тому, щоб перетворити наявний у суспільстві соціально-культурний досвід у досягнення всіх членів суспільства настільки, наскільки це їм потрібно для повноцінного життя, а також сформувати в людині здатність до збагачення наявного досвіду власним внеском. Освіта дорослих має забезпечити їх певними життєвими установками, а саме:
1. Дорослі повинні набувати зріле розуміння себе. Вони мають розуміти свої потреби інтереси, можливості та цілі. Вони мають дивитись на себе об’єктивно та зріло. Вони мають сприймати себе та поважати себе за те, якими вони є, щиро прагнучи стати краще.
2. Дорослі повинні розвивати ставлення прийняття, любові та поваги до інших. Це те ставлення від якого залежать усі людські стосунки. Дорослі мають вчитися переконувати людей, не ображаючи їх. В ідеалі це ставлення повинно виходити з щирого бажання допомогти іншим.
3. Дорослі повинні розвивати динамічне ставлення до життя. Їм слід сприймати факти змін і себе, як дещо, що постійно змінюється. Вони повинні взяти звичку дивитися на кожний досвід як на можливість навчатися.
4. Дорослі повинні навчитися реагувати на причини, а не на симтоми поведінки. Кожна особистість має можливості, які, усвідомлені та реалізовані, стануть цінним внеском у власний добробут та добробут суспільства. Досягнення цих потенціалів вимагає різного роду вмінь – соціальних, громадських, цивідьних, мистецьких тощо. Мета освіти – це надати кожній індивідуальності вміння, необхідні їй, щоб повністю використати свої можливості.
5. Дорослі мають зрозуміти цінність людського досвіду. Вони мають бути ознайомлені із спадком знань, великими ідеями, визначними традиціями світу, в якому вони живуть. Вони мають розуміти та поважати цінності, які пов’язують людей разом.
6. Дорослі мають розуміти суспільство та вміти керувати соціальними змінами. При демократичному способі життя люди беруть участь у прийнятті рішень, які впливають на суспільний лад. У сучасному суспільстві кожний заводський робітник, продавець магазину, політик, домогосподарка знають достатньо про уряд, економіку, міжнародні справи та інші аспекти соціального ладу, щоб бути здатними розумно брати в них участь.
Таким чином, ідеї М. Ноулза не втратили своєї актуальності та є гарною базою для складання нових освітніх концепцій у вищій школі, адже особливості сучаного суспільства вимагають від дорослої людини не тільки опановувати досвід минулих поколінь, але й бути активним учасником у творінні теперішнього і майбутнього.
Лущик Юлія Миколаївна
40004 м.Суми, вул. Горького, буд. 39, кв. 10
тел.: 8 (0542) 22 41 67
Пікулицька Людмила Володимирівна
40004 м.Суми, вул. Металургів, буд. 17, кв. 7
тел.: 8 (0542) 25 40 48
Комарь Віра Іванівна
40021 м. Суми, вул. Кірова 175, кв. 8
тел.: 8 (0542) 62 67 02
e-mail: komarik1978@mail.ru
Західноукраїнський ресурсний центр Центр мирянського лідерства
17 березня 2007 року, Львів.
„Відкритий простір” на тему „Народна школа для дорослих в сучасній сільській громаді”
У сучасному українському суспільстві, де все більшого значення набувають навички управління інформацією та ефективна громадська взаємодія, сільські громади переважно залишаються аутсайдерами. Суттєво нижчий рівень доступу до інформаційних ресурсів спричиняється до суттєво нижчих стандартів життя у селі в порівнянні з містами.
Від вашої зацікавленої , продуктивної і, насамперед, творчої участі у відкритому просторі залежить форма, зміст і якість майбутньої Галицької Народної Школи.
Чекаємо на вас 17.03.2007 о 10 год. за адресою вул.Свєнціцького, 17, Український Католицький Університет
Плануємо завершити нашу роботу до 16 год.
Повністю статтю читайте тут
За додатковою інформацією просимо звертатись до Левка Довгана писати на levko33(at)hotmail.com
За додатковою інформацією просимо звертатись до Левка Довгана писати на levko33(at)hotmail.com
Коротко про Teach-IT.net
Проект Teach-IT.net започаткований з метою допомагати вчителям і працівникам освіти здобувати знання та вміння у ділянці інформаційних технологій. Робиться це для того, щоб оптимізувати навчальний процес і сприяти ефективному навчанню учнів і самих педагогів впродовж усього життя.
З огляду на факт, що сьогодні роль учителя полягає у поєднанні інформаційних технологій з навчальним процесом, програма Teach-IT.net матиме відчутний вплив на підвищення якості навчання у середніх школах та сприятиме тому, щоб величезний потенціал інформаційних технологій використовувався якомога повніше.
Стратегічною ціллю проекту є побудова в Україні освіченого суспільства через передання вчителям та вихователям знань і навичок, що допомагають активно навчатися впродовж усього життя, а також оптимізують процес навчання.
Більше читайте на сайті Teach-IT.net
І.В.Михайліченко, кандидат педагогічних наук,
начальник навчального центру УМВС
Андрагогічні засади професійного навчання працівників
органів внутрішніх справ.
http://umvs.kr.ua/?a=learning_center&id=8
Марія ШОЛОМИЦЬКА
Забавки для бізнесменів
Бізнес-тренінги сьогодні в моді. "Серйозні" підприємці вважають психологічну "обробку" своїх працівників необхідною умовою для забезпечення успіху. І, як показує іноземний досвід, у більшості розвинених країн так воно і є. Проте, бізнес-тренінги "по-українськи" мають свої особливості. Це, насамперед, стосується якості пропонованих психоігор.
Справа в тому, що чимало тренерів, м'яко кажучи, займаються не своєю справою. Тренером сьогодні може назватися чи не будь-хто. Спеціальної ліцензії або дозволу державних органів не потрібно. За законом, для тренерської діяльності достатньо мати сертифікат тренера і психологічну освіту. Та, попри те, можна натрапити на "спеціаліста" без жодних документів, або лише зі сертифікатом. Їхня діяльність "проходить", якщо замовники забувають подивитися на папери, що підтверджують "справжність" психолога. Трапляється, що псевдотренер відверто заявляє, що має, скажімо, технічну освіту, проте, цікавиться психологією. Але тренінги -- не забавки для багатих хлопців, а дуже відповідальна робота, яка може мати і негативні наслідки.
Бували випадки, коли після серії бізнес-тренінгів успішні підприємці просто "їхали головою" -- різко змінювалася поведінка і сприйняття світу: люди зациклювалися на власному "я" і, водночас, звинувачували оточуючих в обмежені всіх можливих свобод. "В такому стані людина може і далі нормально працювати, і навіть досягати успіху в бізнесі, проте її незадоволення світом, втома від незрозумілого дискомфорту може врешті призвести до "вибуху", -- коментує ситуацію голова Асоціації практикуючих психологів Львівщини Ігор Корнієнко. -- Подібні випадки можуть виникати через непрофесійність психолога, який під час ігор чи вправ "дістає" глибинні проблеми учасників, їхні неприємні чи болісні спогади. А якщо у людини слабка нервова система, це звичайно може перерости у "серйозний" стрес".
Узагалі, людей неадаптованих до нормального життя в суспільстві -- наркоманів, алкоголіків або тих, які уникають спілкування чи є надто аґресивними -- згідно з етичним кодексом психолога, тренувати не можна. Ці люди повинні спершу розібратися зі своїми проблемами, пройти консультацію чи лікування в психотерапевта.
Часом "тренери" дозволяють собі "бавитися" -- наприклад, робити психологічні шоу з вимиканням світла чи вправами на матюкання для "зняття комплексів". Також "справляє враження" ситуація, коли на початку тренінгу ведучий просто мовчки сидить і дивиться на учасників. За кілька хвилин група починає нервувати -- гроші ж заплатили немалі -- у людей з'являється аґресія, починається викид емоцій.
"Цей метод, знову ж таки, можна застосовувати тільки в психіатрії, -- каже пан Корнієнко.-- Не можна просто "витягувати" негатив на поверхню, зрештою, потім його необхідно "закрити". Це психотерапевтична робота, для якої потрібен час, а триденний тренінг такої можливості не дає".
Узагалі, "колупатися" в психіці клієнта дозволено тільки психотерапевтам з медичною освітою на лікувальних сеансах. Тренери-психологи займаються лише психокорекцією. В їхній компетенції працювати, наприклад, на особистісний ріст, чи вдосконалення комунікативних умінь.
Проте, "любителів" насправді приваблює не цікава наука, а чималий заробіток. Три дні роботи декому приносять 600-700 у. о. Це якщо формується стандартна група з 12-15 осіб. Та найбільш "жадібним" вдається організувати до 40 осіб відразу, хоча, для ефективного результату, за тренерськими правилами, їх може бути не більше 20.
Як виявляється, навіть диплом психолога та сертифікат тренера не є показником того, що бізнес-тренування буде успішним, тобто з позитивним результатом. Адже у кожного спеціаліста своя методика -- спробуй дізнатися, котра краща. Один дипломований тренер-психолог задавав учасникам запитання типу: як на Вашу думку, чи по-справжньому Вас любили батьки? "По-справжньому" заганяло в глухий кут і люди починали вишукувати негативне зі свого дитинства. В результаті, вироблялася аґресія до батьків, а потім й до інших людей.
"Тренери повинні працювати на позитив, -- наголошує Ігор Корнієнко. -- Тобто метою тренінгу має бути особистісний ріст кожного з учасників. Бо людина, яка є успішною сама по собі, усвідомлює свої проблеми, відчуває, як їх вирішити, буде успішною завжди і всюди".
Щоб перевірити результати психологічних ігор, не достатньо прослідкувати за кар'єрним ростом працівника. Хоча, керівники переважно звертають увагу, власне, на успіх у бізнесі. Проте, тренінги "для бізнесу", а не для життєвого успіху, досить поверхневі. За словами пана Корнієнка, вони формують поведінковий рефлекс, закладають певні правила, манеру поведінки, але не дають усвідомлення. Якщо певні правила насаджуються "насильно", втамовуючи негативні емоції, то, зрештою, можуть призвести до нервових розладів, депресії або неадекватного реагування навіть на незначне зауваження чи жарт.
Щоб не потрапити у руки несправжнього тренера, крім ознайомлення з його посвідченнями, потрібно конкретно окреслити мету тренінгу. Більшість підприємців не розуміються на психологічних тонкощах, тому, перед тим, як запрошувати тренера, варто хоча б "полазити" в інтернеті. Перевірити результат можуть і спеціальні тести, які можна замовити тренерові до і, за якийсь час, після тренувань. Після роботи "правильних" спеціалістів більш успішними в житті стануть не менш, як 75 відсотків людей.
А взагалі, за статистикою Асоціації психологів, у Львові нормальними спеціалістами є не більше 15 тренерів. За їхніми методами, перші два ступені спрямовані на вироблення самооцінки та оцінки оточення. Лише третій етап -- на успіх у бізнесі. А комплекси знімаються за допомогою приємних спогадів на зразок: як я собі подобався, коли був добрим і спокійним.