Перелік найвживаніших методик
в парах, малих чи великих групах швидко генеруються та фіксуються (письмово чи усно) всі ідеї/коментарі щодо заданої теми. Всі ідеї прuймаються. Часто використовуються такі принципи: всі твердження приймаються, наголошується скорше на кількості, а не на якості, ніякої критики, підходить усе (не має значення наскільки обурливо), ніяких обговорень або суджень за винятком тих, що з’ясовують цілі. Учасники можуть виходити з ідей інших, виділяється певна кількість часу. Коли ідеї згенеровані, їх можна об’єднати або привести до ладу (Ван-Ганді, 1988)
велика група ділиться на маленькі групи та обговорює певні теми/коицепції (письмово чи усно) та доповідає перед всію групою.
індивідуально, або в малих групах викладач прсзснтус слухачам тему або ситуацію з рсального жиггя, питання, які слухачі обговорюють, аналізують, прнймають рішення, вирішують проблеми, розвивають та доповідають про суть дискусії
інтерактивні програми слухач¬-комп’ютер дають можливість з мінімальною допомогою викладача, або взагалі при повній її відсутності, добиватися прогресу на шляху до пізнання.
учасники індивідуально або групи обирають (або їм пропонується) певні позиції, які стосуються теми, що обговорюється. Дається час на підготовку, потім представляються аргументи та відбуваються дебати. В дебатах передбачається більше опиратися на факти та знання, ніж неформальне обговорення. Інший варіант: на певній стадії дебатуваня сторони міняються місцями.
показ забезпечує зв’язок між “знати про” і "бути спроможним зробити”. Дослідження свідчать, що покази найдієвіші, коли вони точні; коли ті, що вчаться можуть ясно бачити і розуміти те, що відбувається; і коли виникають короткі пояснення і обговорення протягом показу (Арендз, 1982). Як правило, після демонстрації слухачам надають можливість самостійної практики.
до заочного типу навчання відносяться різні форми відео /телеконференцій - використання елсктронних засобів зв’язку відеозапису практичних занять.
слухачі знаходяться у певному структурованому навчальному середовищі, після чого мають можливість спостерігати. експериментувати, знаходити інформацію, брати інтерв’ю в інших людей у реальному світі.
слухачі беруть участь у різних іграх, які відносяться до вирішення певних освітніх цілей. Можуть використовуватися такі ігрові форми, як "льодокіл" з метою змінити настрій аудиторії, ілюстрації матеріалу. Перегляд матеріалу в гумористичному плані (Peннep, Рінк, Ньюстром, Скенел, Грін, Крос (1990)
включають взаємодію невеликих груп. Невеликі групи особливо дієві, коли мається на меті розвиток як еоціальних, так і академічних здібностей/умінь, навичок. У невеликій групі кожен має можливість зробити свій внесок у процес навчання. Учасники мають більшс нагоди говорити, слухати, отримати зворотню реакцію, ніж у навчанні всією групою.
експерти, які мають відношення до предмету, який вивчається, відвідують сесію, щоб представити свої перспективи, продемонструвати методичні прийоми, відповісти на запитання викладача, слухачів тощо.
слухачі проводять час індивідуально над виконанням завдання. Розробляють плани, розмірковують над інформацією та своїм ставленням.
викладач читає лекцію з питаннями до від слухачів. Лекція може бути доповнена іншими методами з мстою більш активної участі слухачів.
слухачі розбиті на пари, розмірковують над питанням чи темою, заданими викладачем, потім діляться своїми думкам з партнером. Викладач може попросити слухачів поділитисясвоїми думками або думками партнера.
маленькі або великі групи. Кожен слухач висловлюємо єабо записує одну ідею, коментарій або відповідь. Той же папір використовується для реєстрації всіх ідей всіх слухачів. У випадку одночасних дискусій використовується декілька аркушів паперу.
слухачі індивідуально або в малих групах аналізують послідовність процесу навчання з метою зрозуміти складові частини цього процесу та їхні взаємозв’язки
слухачі спостерігають за грою, яка презентує певну ситуацію чи тему, яка стосується предмета, який вивчається. Гра виконується слухачами, які попередньо ознайомилися із своїми ролями за сценарієм. Потім вся група обговорює, аналізує, вирішує проблеми, які були представлені у даній ситуації. Варіанти: малі групи учасників розробляють та представляють написані ролі в ході семінару; сценарії можуть включати відверті думки псрсонажів, або діалоги.
слухачі розбиваються на групи, вибирають тему для дослідження самостійно або тема пропонується викладачем. Слухачі самостійно обирають зміст, форми, ролі, проводять збір інформації, аналізують, дають оцінку даним, роблять висновки та презентують рішення.
слухачі можуть презентувати детально розглянуту ситуацію чи питання, які сосуються теми, що вивчається. Презентація може відбуватися перед всією аудиторією - з метою розгляду, обговорення, вирішення проблеми тощо.
забезпечує учасникам особливе місце, де вони можуть висловити свої реакції на нові думки та емоції. Це може бути приватне місце для особистих думок, і в такому випадку рішення про те, чи ділитися змістом з іншими, залишається за учаснuком
люди з різним досвідом з даного предметузапрошуються на сесію з метою представления своїх поглядів, відповідей на запи’тання, обговореuuя nuтань.
з метою визначення, розуміння, покращення процесу запису ходу семінару, послідовності операцій та ключових рішень все записується на великому аркуші паперу, переглядається та аналізується.
часто на семінарі використовується всличезна кількість матеріалів. Відведення спеціального часу на семінарі для оглядуматеріалів може включати багато методичних прийомів пропонованих у цьому розділі, для того щоб допомогти їх узагальненню та закріпленню.
детально продумані та мистецьки презентовані, опитувальники є визначальними у навчанні, орієнтованому більше на слухача, ніж на на зміст. Опитувальники можуть використовуватися як самі по собі, так і в доповнення до інших методів навчання. Ефсктивне використання опитувальників є суттєвим важливим моментом для кожного викладача (Френд, Кук (1992), Крапо (1988), Варлей (1991).
стосуються невеликих груп, які окремо обговорюють проблему в присутності решти учасників під керівництвом викладача. Усні презентації дають можливість набути практики у пошукові джерел та упорядкуванні матеріалу.
слухачам пропонується провокаційна тема /питання /проблема /завдання та пропонується написати їм свої думки перед тим, як аудиторія буде розглядати їх усно. Цей прийом допомагає людям подумати більш глибше перед тим, як приступити до наступної стадії навчання. (Хайл,1992)
відводиться час для демонстрування/засвоєння нових навичок, потім відводиться певний час, щоб слухачі малu змогу попрактикуватися
ставиться певна проблема та презентується відповідний метод вирішення даної проблеми. Учасникам надається можливість індивідуально чи в групі вирішити поставлену проблему (Ван-Ганді (1988), Дебоно (1992), Квінлан-Хол. Ренер (1990))
слухачі діляться конкретним досвідом, який має відношенuя до теми, яка вивчається. Ці розповіді допомагають забезпечити персональний зв’язок з матеріалами та допомагають слухачам визначити свої інтереси, цінності, точку зору. Інші слухачі мають змогу реагувати на різноманітність досвіду інших людей.
презентуються ситуації, які є типовими у реальному світі. Слухачі програють ролі, які їм пропонуються. Варіанти: програється декілька ролей, слухачі обмінюються ролями, одному слухачеві надається можливість зіграти декілька ролей, гра засценарієм.
під керівництвом виклада слухачі прводять оцінку оцінку знань і навичок у формі опитувальників, блокнотів, аналізу.
середовище організується таким чином, щоб відтворити реальну чи уявну ситуацію. Цей метод можна об’єднувати з іншими методами, переліченими у даному списку для введення чн засвоєння нових знань або важких ситуацій. (мак Атір (1991), Шертс (1992)
тестування може використовуватися багатьма способами: до або після семінару, як засіб оцінки семінару, як засіб перегляду інформації, як гра-змагання тощо.